Skip to Content

Глосарій

Визначення терміну «лобіювання»

У Рішенні Верховного Суду США у справі «Сполучені Штати проти Харріса» (United States v. Harris) від 1954 року, яким було встановлено конституційність Акта про федеральне регулювання лобіювання 1946 року, лобіювання розтлумачено як прямі спроби вплинути на законодавство шляхом безпосереднього спілкування з членами Конгресу.

Представник російського конституціоналізму О. Любимов, зазначає, що лобіювання – це сукупність норм, регулюючих взаємодію (участь) громадян, громадських об’єднань, організацій, установ, які спеціалізуються на лобістській діяльності, інших суб’єктів правовідносин з органами державної влади для здійснення впливу на прийняття необхідних лобістам рішень та для активного відстоювання своїх інтересів.

Американські науковці Дж. Фергюсон та Д. МакГенрі наголошували ще у 50-х роках ХХ століття, що лобіювання варто розглядати перш за все як реалізацію конституційного права кожного громадянина звертатись з петиціями (ініціативами) до органів державної, здебільшого законодавчої влади.

Закон Угорщини «Про лобіювання» 2006 року розуміє лобіювання як оплачувану діяльність, що спрямована на вплив на урядову та законодавчу політику.

У доповіді Спеціального комітету з питань державного управління Палати громад Парламенту Великої Британії 2009 року, присвяченій урегулюванню лобіювання, цим поняттям визначається діяльність з консультування організацій у питаннях розуміння, моніторингу та роботи з системою державної влади.

В офіційному коментарі канадського Акта з лобіювання про правила реєстрації лобістів 2008 року (LobbyingActLobbyistsRegistrationRegulationsof2008) під лобіюванням розуміються будь-які дії, що направленні за певну фінансову винагороду на державну посадову особу з метою зміни федеральних законів, положень, політики чи програм.

Доповідь Парламентської Асамблеї Ради Європи визначає лобіювання як погоджені зусилля впливу на формування політики й прийняття рішень органами державної влади та обраними представниками з метою закріплення у них певних інтересів.

Проект Закону України «Про лобіювання», який був розроблений спеціально створеною робочою групою Міністерства юстиції України, кореспондує лобіювання з легітимним впливом зареєстрованих та акредитованих в установленому порядку осіб (лобістів та лобістських об’єднань) у власних інтересах або в інтересах замовників за винагороду  (або без такої) на органи державної влади, посадових і службових осіб цих органів під час прийняття (участі у прийнятті) ними нормативно-правових актів.

Окремо слід навести визначення лобіювання у міжнародних відносинах, яке міститься в Українській дипломатичній енциклопедії:

лобіювання у міжнародних відносинах– діяльність соціальних груп, які відстоюють свої політичні та економічні інтереси, інтереси держав, коаліції держав або транснаціональних корпорацій у міжнародних відносинах; групи тиску на національні або міждержавні органи законодавчої та виконавчої влади з метою прийняття рішень на користь лоббі. Лобіювання вважається важливим елементом процесу управління в міжнародному співробітництві, відіграє важливу роль у передачі та отриманні інформації в політичному  процесі, який забезпечує життєздатність демократичних інститутів та суспільств. Відкритість лобіюванню запобігає маніпулюванню в міждержавних зносинах, виявляє групи, зацікавлені в прийнятті відповідних лобістським інтересам зовнішньополітичних та міжнародних рішень, внаслідок чого групи тиску відіграють цілком визначену роль у зовнішньополітичній діяльності.

 

Походження терміну «лобіювання»

Початок становлення лобіювання як поняття, прийнято рахувати з 1553 року, коли згідно «Оксфордського словника», слово «lobby» вперше було письмово зафіксовано. У той час ним позначалися прохідні коридори, переважно у монастирях. Від них відходили двері до окремих кімнат, галерей, тихих кутів, які й ставали місцем зустрічей зацікавлених осіб із «зовнішнього» для монастиря світу та його мешканців, що володіли у той час чималою владою, у тому числі й за межами релігійної споруди.

Історично зафіксована дата первинної «ополітизації» даного терміна – це 1640 р., з якого lobbyпочали називатися приміщення навколо залів засідань у будинку Палати громад англійського парламенту.

Як частина англосаксонської політичної культури даний термін перекочував через океан та отримав своє «друге народження» у процесі становлення американської державності. Так, один із авторів-розробників Конституції США, а згодом Президент країни Дж. Медісон, досить часто згадував термін «лобі» у своїх промовах.Він фактично охарактеризував його у № 10 статей «Федераліста» як групи громадян, що належать до більшості або меншості суспільства, об’єднані подібними інтересами, які протистоять інтересам інших громадян. У 1808 р. термін «лобі» було зафіксовано у стенограмі дебатів Конгресу США 10-го скликання. Насамперед ним було позначено групу осіб, які намагалися будь-якими діями вплинути на законодавців за межами палат американського парламенту.

На сьогодні поняття лобіювання отримало своє офіційне закріплення у США, Великобританії, Канаді, Франції, Німеччині, Австралії, Грузії, Польщі, Литві, Угорщині, а також в офіційних актах Європейського Союзу, Ради Європи та модельному законотворенні СНД.

Джерела:

1. Нестерович В.Ф. Етимологія та феномен поняття «лобіювання»: гносеологічний вимір // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 1. – С. 40-51.

2. Нестерович В.Ф. Основні підходи до визначення поняття «лобіювання»// Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2010. – № 1. – С. 50-58.

3. Українська дипломатична енциклопедія, том 1, СС. 738-739