Skip to Content

Нормативно-правова база

Конституція України

Конституція України визначає, що:

• носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює свою владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 5);
• народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (ст. 69);
• засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу (ст. 84).

Конституція України гарантує кожному право:

• на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ч. 1 ст. 34);
• вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір (ч. 2 ст. 34);
• на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів (ст. 36);
• брати участь в управлінні державними справами (ст. 38);
• збиратися мирно, без зброї та проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39);
• направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто
звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також до їх посадових та службових осіб (ст. 40);
• на працю та вільний вибір професії (ст. 43);
• хто працює - на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 44);
• будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55).

Закони України

Здійснення лобіювання в Україні також частково урегульовується положеннями Законів України:

1. Про благодійництво та благодійні організації від 16 вересня 1997 року № 531;
2. Про боротьбу з корупцією від 5 жовтня 1995 року № 356/95-ВР;
3. Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ;
4. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні від 16 листопада 1992 року № 782-ХІІ;
5. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року № 1160-ІV;
6. Про звернення громадян від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР;
7. Про інформацію від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ;
8. Про інформаційні агентства від 28 лютого 1995 року № 74/95-ВР;
9. Про Кабінет Міністрів України від 16 травня 2008 року N 279-VI;
10. Про комітети Верховної Ради України від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР;
11. Про місцеві державні адміністрації від 9 квітня 1999 року № 586-ХІV;
12. Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 28097-ВР;
13. Про молодіжні та дитячі громадські організації від 1 грудня 1998 року № 281-ХІV;
14. Про об’єднання громадян від 16 червня 1992 року № 2460-ХІІ;
15. Про політичні партії від 5 квітня 2001 року № 2365-ІІІ;
16. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації від 23 вересня 1997 року № 539/97-ВР;
17. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності від 15 вересня 1999 року № 1045-ХІV;
18. Про службу в органах місцевого самоврядування від 7 червня 2001 року № 2493-ІІІ;
19. Про статус депутатів місцевих рад від 11 липня 2002 року № 93-ІV;
20. Про статус народного депутата України від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ;
21. Про телебачення і радіомовлення від 21 грудня 1993 року № 3759-ХІІ;
22. Про торгово-промислові палати в Україні від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР.

Підзаконні акти

Здійснення лобіювання в Україні також частково урегульовується положеннями наступних правових актів:

1. Регламентом Верховної Ради України від 19 вересня 2008 року № 547-VІ;

2. Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2008 року "Про стан протидії корупції в Україні" від 27 листопада 2008 року N 1101/2008;

3. Указом Президента України “Про Концепцію подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності” від 11 вересня 2006 року N 742/2006;

4. Указом Президента України “Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики підприємництва” від 25 травня 2000 року № 721/2000;

5. Указом Президента України “Про Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України” від 15 листопада 2006 року № 970/2006;

6. Указом Президента України “Про Положення про Раду представників кримсько-татарського народу” від 7 квітня 2000 року № 573/2000;

7. Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” від 15 жовтня 2004 року № 1378;

8. Постановою Кабінету Міністрів України “Про підтримку діяльності торгово-промислових палат” від 1 квітня 1999 року № 529;

9. Наказом Міністерства палива та енергетика України “Про заходи щодо запобігання корупції та іншим правопорушенням, пов’язаним з корупцією, у центральному апараті Мінпаливенерго України” від 14 січня 2004 року № 9; (Відомості Міністерства палива та енергетики України, 2004, 01, № 1)

10. Наказом Міністерства транспорту України “Про заходи щодо посилення боротьби з корупцією” від 30 вересня 2002 року N 697; (Транспорт України - нормативне регулювання, 2002, 10, № 19)

11. Наказом Головного управління державної служби України “Про затвердження Методичних рекомендацій з питань запобігання та протидії корупції” від 26 грудня 2007 року № 337.

Збір матеріалів